Чутівський РМК - поради
Єдина Країна! Единая Страна!
Чутівський районний методичний кабінет Вівторок, 28.03.2017, 11:11
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту

Пошук

Форма входу

Опитування
Хто Ви, наш відвідувач?
Всього відповідей: 158

Новини Педпреса

   


1.Як боротися з осінньою депресією?
Скорочення світлового дня, похолодання, погіршення погоди... Навіть глибоко в підсвідомості бринить смуток від того, що закінчилося літо і приходить занепад природи — як занепад життя. Ми всі по-різному відгукуємося душею на осінь...
На фізіологічному рівні людина дуже чутлива до змін у природі. Відтак може з’явитися не лише роздратування, а й гнів. Здебільшого людина в цей період гнівається на природу, але визнати та зрозуміти це не може.
Зазвичай будь-яка депресія розпочинається словами "не хочу". Не хочу зустрічатися з людьми, ходити на роботу, готувати їжу тощо. Яскравий донедавна світ стає сірим та нецікавим, і восени це виражено найкраще. Пізніше "не хочу" змінюється на "не можу". І справді, немає ні сил, ні бажання робити щось взагалі. Саме в цей період може з’явитися страх та невпевненість у собі, що тягнуть за собою більш складні форми психічних захворювань.
Основними симптомами депресії є втрата інтересу до повсякденної діяльності, відчай, пригнічення, байдужість, нездатність концентруватися, постійні роздуми про одне й теж саме. Як правило, людина, що страждає на депресію, не хоче, щоб їй допомагали і вважає, що з нею все в порядку, а от оточуючим варто було б змінитися. Вона погано спить, навіть якщо приймає снодійне, мало говорить, уникає спілкування. При будь-якому стійкому емоційному порушенні, появі незвичних для вас рис характеру, а тим більше депресивних розладах варто перш за все обстежитись. Дуже часто причиною таких негараздів є приховані хвороби.
Говорячи про методи позбавлення від депресії, варто відзначити, що будь–яке "лікування" має розпочинатися з виявлення джерела хвороби. Найпоширеніший варіант появи депресії — банальна перевтома. У такому випадку, окрім погіршеного настрою й апатії, у людини зазвичай присутнє надмірне роздратування.
Слід пам’ятати, що, як стверджують лікарі, будь–яка депресія, чи сезонна, чи ні, дуже шкодить здоров’ю в цілому та зокрема самооцінці. Тож добре подумайте, чи варто піддаватися хандрі. Треба простіше сприймати життя, не переживати через дрібниці. Сходіть на зустріч із друзями, за покупками, займіться спортом… Оточіть себе гарними і улюбленими речами. Підвищіть рівень гормону радості серотоніну в процесі поїдання чорного шоколаду і вершкового морозива. Ні в якому разі не мучте свій організм дієтами. Худнути будете в травні, а зараз насолоджуйтеся їжею. А якщо дуже боїтеся погладшати – краще займіться спортом. І взагалі – просто робіть те, що приносить Вам радість, і все у Вас буде добре. Позитивний погляд на реальність позбавить зайвих нервових навантажень, а отже — запобігатиме серйозним проблемам зі здоров’ям.
Осінь – це прекрасна пора. Прогуляйтеся по парку і послухайте шурхіт листя під ногами. Про цю пору року написано стільки віршів та оповідань, пісень і романів… Навчіться любити осінь, бачити в ній красу і позитив. І тоді ніяка «осіння депресія» не буде Вам страшна.
Підготувала психолог РМК Шаповаленко Ю.О.

2. Потурбуємося про найменших
Поради батькам.
Для кожного малюка процес відвідування дошкільного закладу-стрес. Будь-яка дитина розгубиться, вперше потрапивши в зовсім незнайоме оточення, де немає мами, яка завжди захистить і допоможе, де все чуже і незнайоме. Одні діти більш-менш легко входять у нові життєві обставини й через 2-3 місяці звикають до дошкільного закладу. А для інших процес адаптації перетворюється на справжню трагедію, яка може тягнути за собою порушення поведінки, затримку розвитку, різке погіршення здоров' я аж до психологічних та неврологічних розладів. І саме від дорослих залежить безболісне входження малюка в нове середовище, адже чимало дитячих проблем можна попередити.
Насамперед, батькам необхідно заздалегідь познайомитися і привчити дитину до режиму дня, який чекає на нього в дошкільному закладі. Якщо малюк уміє проситися в туалет, готовий до непротертої й різноманітної їжі, вміє гратися з іграшками, цікавиться ними, здатен хоча б до короткочасного контакту з іншими дітьми, не боїться їх, з довірою ставиться до вихователя, то більшості проблем, пов' язаних з адаптацією, у нього не виникне. Не потрібно обмежувати розмови про дитячий садок фразою: « Тобі там буде добре». А слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій, адже діти переймаються настроєм батьків.
Бажано заздалегідь ознайомити дитину з життям у дитячому садку. Слід показати шафку, де дитина залишатиме свій одяг, ліжко, в якому спатиме, іграшки, якими гратиметься. Щоб звикання дитини до дитячого садка було максимально безболісним, треба зробити його поступовим. Протягом першого тижня батькам слід приводити дітей не на повний день, а на кілька годин, на прогулянку. Й лише після короткочасних візитів діти лишаються без мами, але ненадовго. Потім цей час поступово збільшується. З кінця другого тижня дітей залишають на увесь день. Можна приводити дитину на вечірню прогулянку. Таким чином дитина встигає більше дізнатися про життя в дошкільному закладі, а головне - вона бачить, як за всіма дітьми приходять батьки і забирають їх додому: ніхто не залишається в дитячому садку!
Дотримання таких правил прийому новачків у дошкільний заклад дасть змогу встановити довірливі стосунки з ними, а також, що особливо важливо,- зберегти здоров' я дітей.

3.Секти

Демократичні перетворення в Україні відкрили широкі можливості для релігійних організацій. Звичним стало проведення різноманітних релігійних конференцій, семінарів за участю іноземних священнослужителів, проповідників тощо. Згідно зі статтею 35 Конституції України, «кожен має право на свободу світогляду і віросповідання», тому неприпустимими є будь-які обмеження прав на свободу совісті педагогічних працівників чи учнів через їхні релігійні погляди з боку адміністрацій навчальних закладів та керівників освітніх закладів.
Необхідно дотримуватися чинного законодавства, яке регламентує стосунки освіти й церкви:

· статті 35 Конституції України: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова»;
· статті 9 Закону України «Про освіту»: «Заклади освіти в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім закладів освіти, заснованих релігійними організаціями»;
· статті 17 Закону України «Про загальну середню освіту», п.2: «У загальноосвітніх навчальних закладах забороняється утворення і діяльність організаційних структур… релігійних організацій… Примусове залучення учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів до вступу в будь-які об’єднання громадян, релігійних організацій…забороняється»;
· статті 56 Закону України «Про освіту», яка визначає обов’язком педагогічних працівників «захищати дітей. Молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства…».
Контроль за дотриманням зазначених нормативно-правових положень покладено на керівників установ освіти, навчальних закладів, які несуть персональну відповідальність у разі їх порушень.
Щоб захистити дітей і підлітків від психологічного насильства та залучення їх до релігійних сект, педагогічним працівникам необхідно володіти певним обсягом інформації щодо змісту та методів діяльності релігійних організацій харизматичного спрямування, а саме: 1. Що являє собою релігійна організація харизматичного спрямування? 2. Як вербуються та «обробляються» нові члени релігійних громад? 3. Що відбувається з людиною, яка потрапляє до секти? 4. Як вивести людину із секти та повернути до нормального життя? 5. Які підлітки становлять «групу ризику» щодо залучення до релігійних організацій?
Що являє собою релігійна організація харизматичного спрямування?
Віровчення харизматичних церков переважно має загально християнський характер, базується на Біблії як основному віро сповідальному джерелі. Характерним для харизма тиків є критика ортодоксального християнства, відхід від первісних традицій, проголошення своєї церкви месіанським рухом у спасінні Христової віри, відокремлення від традиційних релігійних конфесій. Харизма тики (від слова «харизма» - благодать, божий дар, особлива сила, дарована Святим Духом) вірять в отримання благодаті в цьому житті через безпосереднє спілкування з богом. Особлива роль відводиться проповідникам, які ведуть місійну роботу і є керівниками церкви. Керівник церкви вважається посланцем Бога, особою, що наближена за своїм значенням до Ісуса Христа. Значна частина керівників релігійних організацій харизматичного спрямування – іноземці, які порушують закон найбільше, зокрема статті 24 Закону України про совість та релігійні організації.
Такі ознаки харизматичних організацій, як «безтурботний оптимізм», «бунтівна позиція», на противагу традиційним поглядам («дух свободи»,«любов до ближнього»), неординарність та харизматичність проповідника є найпривабливішими, особливо для підлітків з їхнім максималізмом, емансипацією, пошуком авторитетів для наслідування.
Привабливою є і форма богослужіння харизматичних церков, яка схожа на масове релігійне шоу за американським зразком. Часом такі шоу можна трактувати як сеанси масового гіпнозу, які призводять до істерії, втрати самоконтролю, що негативно впливає на психічне здоров’я людини. Особливо небезпечним це є для молодих людей, у яких психіка ще остаточно не сформована.
Існує чимала кількість релігійних організацій, які належать до тоталітарних сект або деструктивних культів. Спільним для них є таке:
- жорстока внутрішня організація, залежність віруючих від лідера, неухильне виконання його настанов, контроль за поведінкою та місцезнаходженням членів секти (організації), контроль за виконанням ритуалів членами громади;
- приховування головних завдань (правду знає тільки вузьке коло, ознайомлення зі справжніми планами організації відбувається поступово, з просуванням ієрархічною драбиною);
- протиставлення членів церкви рідним і близьким;
- обов’язкове відрахування на потребу церкви десятини від прибутку кожного члена громади, заохочення до пожертв для церкви у вигляді матеріальних цінностей.
Тобто більшість таких організацій має меркантильні інтереси: збагачення еліти за рахунок експлуатації членів організації та захоплення влади.
Як правило, харизматичні церкви не мають власних культових споруд і не порушують питання про їхнє будівництво. Маючи значні фінансові можливості, вони орендують для богослужінь великі приміщення, що переважно належать органам культури, освіти тощо. Основний наголос робиться на створенні широкої мережі домашніх церков.
Як вербуються нові члени релігійних громад?
Членів громади вербують шляхом психологічного пресингу із застосуванням гнучких форм роботи з окремими групами населення. Особлива увага приділяється залученню до церкви тих, хто має широкі соціальні контакти й може вести активну пропагандистську роботу (лікарі, вчителі, медсестри та інші).
«Обробка» відбувається таким чином. По-перше, - це приховування або перекручення інформації щодо головних завдань організації. По-друге, - психологічне програмування. З цією метою використовується метод «контролю свідомістю»:
- Спочатку новачок потрапляє під груповий тиск і так зване «бомбування любов’ю». йому повторюють, що Бог його любить, що він обраний для якоїсь високої місії, що світ потопає у гріхах і тільки в цій «сім’ї» люди вміють любити один одного. Проводяться групові співи, ігри, подібні до дитячих, яким притаманні обійми, доторки тощо. Внаслідок такої «обробки» в людини зникають сумніви та виникає потреба увійти в цю «сім’ю».
- «Сім’я» відокремлена від навколишнього світу. Ця ізоляція відбиває в сектанта бажання зіставляти слова «вчителя» з реальністю.
- Використовуються техніки, які зупиняють мислення. Монотонний спів та повторювані одноманітні дії вводять людину в стан підвищеної навіюваності.
- Під приводом близькості з «сім’єю» новачка примушують зізнатися у скоєних «гріхах». Мета – викликати страх та відчуття провини, зробити його емоційно вразливим. Для цього використовують явні або приховані погрози, а також чергують покарання та винагороди.
- Схвалюється відмова від сну під виглядом духовних вправ.
- Недостатнє харчування трактується як «дієта» для досягнення високої духовності або як частина ритуалів.
- Новачка не залишають на одинці, щоб він не мав часу на роздуми.
Навпаки, максимально навантажують усі його канали сприйняття, насамперед слух, зір та дотик. Внаслідок цього за короткий час його цінності змінюються на нові.
Що відбувається з людиною, яка потрапляє до секти?
Після тривалого перебування в секті з людиною відбувається таке: з погляду сектанта він бачить божественне світло, пізнає істину; з погляду медицини в людини розвиваються нові психічні якості, новоутворення, які в міжнародній класифікації захворювань називаються «залежний розлад особистості» (перекладання на інших права приймати рішення, підпорядкування своїх потреб потребам інших людей, страх самотності). Тобто, людина впадає в дитинство. Більше того, вона повинна цілковито відмовитися від власної індивідуальності, від свого «Я» на користь інтересів секти.
Як вивести людину із секти?
Ця проблема є основною. Людина йде до секти добровільно – покинути свою нову «сім’ю» вона не має намірів. По-перше, тому що там «добре», по-друге, тому що «сім’я» веде активну боротьбу за кожного члена у випадках, коли родичі намагаються його врятувати.
Для повернення людей із деструктивних культів можуть використовуватися два способи. Перший – де програмування. Він полягає в тому, що людину насильно забирають із секти, зачиняють у чотирьох стінах і розказують страшну правду, яку їй зовсім не хочеться слухати: як їй «промили мізки», про те, хто такий насправді «вчитель», тощо. Цей метод досить жорсткий, але ефективний.
Другий спосіб гуманніший. Він називається «консультування щодо виходу». Для допомоги родичі запрошують психологів, і вони за згодою сектанта розказують йому всю правду, яку від нього приховувало керівництво секти. Після цього людина сама робить вибір – або повернутися до секти, або ні.
Які підлітки становлять «групу ризику» щодо залучення до релігійних організацій деструктивного спрямування?
Найуразливішими та найменш захищеними від різних соціальних впливів є підлітки. Це зумовлено специфікою даного вікового етапу розвитку людини, на якому відбувається перехід від світу дитинства до світу дорослих, набуття власної ідентичності через формування нового ставлення до світу й до себе, пошук та визначення майбутньої життєвої перспективи. Відповідно до того, успішно чи не успішно розв’язуються ці проблеми, підлітків умовно можна поділити на дві групи: «психологічно благополучні» і «з проблемами розвитку». Підлітки «групи ризику» мають психологічну схильність до різних форм залежної поведінки, таких як: вживання психоактивних речовин (алкоголю, наркотиків, медичних препаратів), комп’ютероманія, телеманія, віктимна поведінка (відчуття себе жертвою), відгородженість від людей або надмірне спілкування, «комплекс неповноцінності», «філософська інтоксикація», схильність до фантазій тощо.
У широкому розумінні залежність визначається як хворобливий поведінковий стереотип, що містить елемент примусовості й не може бути усунутий людиною самостійно. Він пов'язаний із неможливістю віднайти безпеку, самоцінність і особистісну своєрідність. Це залежність від людей, речей і хімічних препаратів, зовнішніх стосовно людини, які вона застосовує, щоб не відчувати психічного чи фізичного болю. Людина, що їх застосовує, через сформовану невротичну структуру не має інших виборів реагування на стресові фактори й не усвідомлює себе як активного творця власного життя. Тобто має утруднення у сфері контролю.
Залежність є базисною характеристикою адитивної особистості, поведінка якої визначається відхилом від реальності, нездатністю виявляти відповідальність. Вона спрямована на пошук емоційних над можливих переживань.
Для того, щоб віднести людину до залежного типу, необхідно виявити наявність п’ятьох факторів, із дев’яти за такою діагностичною схемою:
1) нездатність приймати рішення без порад інших людей;
2) готовність дозволяти іншим приймати важливі для себе рішення;
3) готовність погодитися з іншими, щоб не бути відторгнутим (навіть якщо інші неправі);
4) утруднення почати якусь справу самостійно;
5) готовність добровільно йти на виконання принизливих або неприємних робіт із метою отримати підтримку і любов оточуючих людей;
6) погана здатність витримувати самотність і готовність докладати значних зусиль, щоб їй запобігти;
7) відчуття спустошеності або безпорадності, коли переривається зв'язок із близькими людьми;
8) наявність страху бути відторгнутим;
9) значна вразливість до критики з боку інших.
Отже, якщо підлітки внаслідок різних несприятливих факторів соціального, психологічного чи фізичного характеру не можуть сформувати позитивну Я-концепцію, бути у відносинах любові і дружби з іншими людьми, почуватися в безпеці, відчувати впевненість у своєму майбутньому, вони стають залежними від зовнішніх обставин чи інших людей. Вони передають контроль і відповідальність за власне життя назовні, комусь іншому, могутнішому, наприклад, державі, Богу, авторитетам тощо. Щоб відчувати контроль над власним життям, їм необхідно сформувати звички ритуального, ритмічного характеру; щоб не почуватися самотніми, вони готові ідентифікуватися з тією людиною (або групою людей), що запропонує любов та дружбу. Такі підлітки й можуть стати «легкою здобиччю» релігійних організацій харизматичного спрямування.
З метою профілактики шкідливого впливу релігійних організацій харизматичного спрямування педагогічними колективами навчальних закладів може проводитися така робота:
1. Вивчати ситуацію на місцях стосовно діяльності релігійних організацій харизматичного спрямування;
2. Дотримуватися законодавства України щодо стосунків із релігійними організаціями, а також контролювати стан профілактичної роботи щодо захисту дітей та підлітків від шкідливого впливу релігійних організацій деструктивного спрямування;
3. Проводити в педагогічних колективах роз’яснювальну роботу щодо відповідальності педагогічних працівників за характер і зміст інформації, яку вони використовують у спілкуванні з молоддю;
4. Організовувати в педагогічних і учнівських колективах вивчення законодавства України стосовно дотримання прав і свобод громадян, зокрема положень щодо захисту молоді від психічного насильства;
5. Проводити роз’яснювальну роботу з батьками;
6. Посилити увагу педагогічних працівників до формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій учнівської молоді, організації вільного часу підлітків;
7. Створювати умови для соціальної активності підлітків, суспільно корисної діяльності, необхідної для їх повноцінного розвитку та формування рис соціально-успішної особистості;
8. Збирати інформацію про морально-психологічний клімат сімей, у яких виховуються учні.
Ю.Шаповаленко, методист РМК

4.Адаптація учнів 5 класу.
У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою - початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.
Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.
Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній - все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?
1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.
2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.
3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?
1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, редагогів.
2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.
3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.
4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.
5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми - купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися - купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.
6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.
ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ
П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.
Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:
1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.
2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.
3) Нерозвинута воля - небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.
2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.
3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм
та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.
4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.
Активна батьківська допомога школі - обов’язкова умова підвищення ефективності навчальної і виховної роботи педагогічного колективу, важлива ланка у здійсненні належної освіти підростаючого покоління.
Ю. Шаповаленко, методист РМК

5. Психологічна адаптація першокласників


Початок навчання в школі – один із найбільш складних і відповідальних моментів в житті дитини. Це не тільки нові умови життєдіяльності – це нові контакти, нові відносини, нові обов’язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напружений період, бо з перших днів школа висуває перед учнем цілий ряд задач, що не пов’язані безпосередньо з його досвідом, вимагає максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних можливостей.
Необхідно виділити наступні умови психологічної адаптації дитини до школи:
По-перше, змінюється соціальна позиція дитини: з дошкільника вона перетворюється на учня. Вперше в своєму житті дитина стає членом суспільства з своїми і суспільно-громадськими обов'язками.
По-друге, у дитини відбувається зміна провідної діяльності. З приходом до школи діти починають опановувати учбову діяльність: школярі повинні «навчитися вчитися», тобто запам'ятовувати учбовий матеріал, формулювати відповідь, вирішувати задачі. Дитина зобов'язана робити те, що їй не завжди хочеться робити; вона повинна довільно контролювати свою поведінку. Бути уважною на уроках.
По-третє, важливим чинником психологічної адаптації дитини до школи виступає її соціальне оточення: вчитель, клас, сім'я. Від відношення вчителя до дитини залежить успішність її подальшого навчання в школі. Успішність адаптації дитини до школи багато в чому залежить також і від того, наскільки міцно вона змогла затвердити свою позицію в класі серед однолітків. Сімейна ситуація, в якій опиняється дитина на початку свого навчання в школі, також має велике значення.
По-четверте, однією з гострих проблем навчання в початковій школі виступає проблема заборони рухової активності ініціативної дитини і, навпаки, активізація повільних і пасивних дітей. Вчитель прагне сформувати якийсь оптимальний рівень активності дитини, котрий сприятиме кращому засвоєнню учбового матеріалу, підтримці активної уваги, зосередженості.
По-п'яте, успішна адаптація дитини до школи, її повноцінне включення в учбово-виховний процес пов'язана з необхідністю зміцнення психіки дитини, з розвитком її мислення і емоційно-вольової сфери, з нейтралізацією страхів і негативних переживань. Необхідно розвивати «комплекс довільності» – уміння контролювати себе самостійно, бути уважним, бути здібним до довільних вольових та інтелектуальних зусиль.
Адаптація (пристосування) дитини до школи відбувається не відразу. Це досить тривалий процес, пов'язаний із значною напругою всіх систем організму. У цьому плані можна виділити два періоди адаптації:
«первинна адаптація» – період, що триває орієнтовно перше півріччя навчання в школі;
«остаточна адаптація» – орієнтовно до кінця першого року навчання.
Процес адаптації складається з багатьох, тісно взаємозв'язаних, аспектів: соціального, педагогічного, фізіологічного, психологічного тощо. Особливе місце відводиться фізіологічній і психологічній адаптації дитини.
Успішність процесу адаптації багато в чому визначається станом здоров'я дитини. Залежно від стану здоров'я, виділяються групи дітей, що дають «легку адаптацію», «адаптацію середньої тяжкості» і «важку адаптацію».
При «легкій адаптації» стан напруженості функціональних систем організму дитини компенсується протягом першої чверті.
При «адаптації середньої тяжкості» порушення самопочуття і здоров'я більш виражені і можуть спостерігатися протягом першого півріччя.
При «важкій адаптації» значні порушення в стані здоров'я дитини наростають від початку до кінця навчального року.
Як правило, індикатором трудності процесу адаптації до школи є зміни в поведінці дітей. Це може бути надмірне збудження і навіть агресивність, а може бути, навпаки, заторможеність, депресія. Може виникнути (особливо при несприятливих ситуаціях) і відчуття страху, небажання йти в школу.
Всі зміни в поведінці дитини, як правило, відображають особливості психологічної адаптації до школи.
Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:
функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен бути функціонально готовий, тобто повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища. Інакше процес адаптації йде з великою напругою, оскільки діти, функціонально не готові до навчання, мають нижчий рівень розумової працездатності;
вік початку систематичного навчання: не випадково адаптаційний період у шестирічок більш тривалий ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення, формується внутрішній план дій;
стан здоров'я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти. Важче від усіх адаптуються діти, у яких період новонародженості мав несприятливий перебіг, діти, котрі мали черепно-мозкові травми, котрі часто і тяжко хворіють, котрі мають в анамнезі різноманітні хронічні захворювання і особливо розлади нервово-психічної сфери;
рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі і режиму дошкільної установи діти;
особливості життя дитини в сім'ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім'ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім'ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;
психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);
раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров'я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;
відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності. Тому включення до організованих занять рухомих ігор, правильний розподіл їх в режимі дня благотворно впливають на функціонування всіх систем організму, і перш за все на центральну нервову систему;
організація учбового процесу з урахуванням статі дитини: процес адаптації до школи у хлопчиків і дівчаток має різний перебіг. Наприклад, в кінці навчального року втомлюваність хлопчиків в 8-10 разів більш виражена, ніж у дівчаток. Вчителям і батька потрібно мати на увазі, що більш успішно виконуються завдання, якщо вони сприймаються дитиною як відповідні її статі. Наприклад, цікавість до вирішення складних завдань у хлопчиків вища за допомогою матеріального, а у дівчаток при емоційному схваленні успіху. Хлопчики більш успішно працюють поодинці, а дівчатка – в змішаній за статтю групі. Рівень домагань у хлопчиків вищий, вони більш автономні, і немов запрограмовані не любити види діяльності, котрі заохочуються дорослими. Якщо хлопчики у відповідь на фрустрацію (перешкоду отримати бажане) частіше реагують зменшенням спілкування, то дівчатка – більш жорсткою, направленою на досягнення цілі, поведінкою.
Період, що триває орієнтовно протягом першого півріччя навчання, можна позначити терміном «первинна адаптація». Саме на цей період доводиться основна робота педагогічного колективу, психолога, батьків школярів, котра направлена на швидке звикання дітей до школи, пристосування до неї як середовища свого розвитку і життєдіяльності.
Основними задачами цього періоду є :
Створення умов для соціально-психологічної адаптації дітей в школі:
створення згуртованого класного колективу (для першокласника дуже важливо відчути себе прийнятим в шкільну сім'ю, реалізувати своє бажання бути почутим і зрозумілим, тому, перш за все, необхідно познайомити дітей один з одним, створити загальну доброзичливу атмосферу в класі, дати можливість дітям відчути себе членами нового співтовариства, ужитися в роль школяра);
встановлення норм взаємостосунків з однолітками, педагогами, співробітниками школи (у перших класах дуже важливим є навчання навичкам учбової співпраці, яка передбачає уміння сформулювати і поставити питання, висловити власну думку, домовитися із співбесідником про спосіб діяльності, оцінити одержаний результат і ін. з будь-яким учасником педагогічного процесу, вкл

Наші партнери
ПОІППО
ХРЦОЯО
Чутово Відділ освіти
Чутівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Форум директорів шкіл України
Новокочубеївська ЗОШ I-III ступенів
Артемівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Сторожівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Чапаєвська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Сьогодні
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Прогноз погоди
Подвійний клік на інформері - детальний прогноз на кілька днів

Block title
Block content

Block title
Block content

Статистика сайту
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Чутівський райметодкабінет © 2017