Єдина Країна! Единая Страна!
Чутівський районний методичний кабінет Вівторок, 27.06.2017, 18:31
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту

Категорії розділу
Вчителям [32]
Методичні рекомендації для вчителівв
Батькам [26]
Методичні рекомендації для батьків
Учням [9]
Методичні рекомендації для учнів

Пошук

Форма входу

Опитування
Хто Ви, наш відвідувач?
Всього відповідей: 159

Новини Педпреса

Головна » Файли » Методичні рекомендації » Вчителям

ЗРОСТАННЯ ІНТЕРЕСУ ДО МИСТЕЦТВА
[ Викачати з сервера (46.5Kb) ] 14.10.2013, 17:01
О.В.Чугуєвець, учитель образотворчого мистецтва та художньої культури  Кочубеївської ЗОШ І-ІІІ ст., Чутівського району, Полтавської області.

Квітковий рай Катерини Білокур
( сценарій для 5-11 класів )
      Дійові особи
Ведучі.
Дівчина в образі К.Білокур.
Дівчина в образі матері К.Білокур.
 
Хід заходу
1-й ведучий.  ( На мультимедійній дошці демонструються світлини.
Слайд № 1).
Життєвий і творчий подвиг талановитої художниці Катерини Василівни Білокур не має аналогів у світовому мистецькому просторі. Нелегкими були її стежки і дороги , але мала вона «в серці те, що не вмирає», а тому, навіть в найскрутніші хвилини життя, не дозволила зневажати «душі своєї цвіту». І перемогла.
2-й ведучий.  Катерина Василівна Білокур народилася 7 грудня 1900 році в селі Богданівка  Пирятинського повіту Полтавської губернії
 ( нині Київської області ) в селянській родині. Приблизно у 6-7 років Катерина самотужки навчилася читати. На сімейній раді було вирішено – у школу Катрю не віддавати, оскільки читати вона і так вміє, на цьому її освіта закінчилася.
3-й ведучий. Перші спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як усі вважали , заняттям. Було вжито невідкладних заходів – різки та найсуворіша заборона малювати. Відтепер дівчинці доводилося творити потайки. У день працювала в полі, на городі, а у вечері, попоравшись у господарстві , до ночі малювала. Пензлі виготовляла сама із щетини тварин, використовувала фарби, які робила з буряка, бузини, калини, цибулі й різних трав. Іноді вдавалося дістати й олійні фарби. Малювала здебільшого квіти, іноді й портрети.
  Дівчина в образі К.Білокур. (виходить з м’якою іграшкою-кошеням)
 Мурчику, Мурчику,зараз допоможеш мені зробити пензлика.
(сідає за стіл та імітує виготовлення пензлика з котячої шерсті, малює)
4-й ведучий. ( Слайд № 2 ).
 Квітка, як і людина ,- має душу! Квіти – така ж жива істота. Зірвана квітка – вже не квітка. Це зламана жіноча доля. Не рвіть їх, хай цвітуть на радість людям і сонцю. Таку мудрість дано не кожному. Їй дано. Вона завжди була самотньою, чужою серед свого оточення.
Дівчина в образі матері К.Білокур. ( Слайд № 3). Господи, за що мене дочкою так покарав, твої товаришки заміж повиходили, дітей уже мають, а ти сидиш та чортів малюєш!
Дівчина в образі К.Білокур. Боже , дай мудрість моїй голові, щоб і я могла творити! Ой людочки добрі! Ой, простіть мені! Ой я ж не ледача! Я всякий труд люблю, а малювання  - над усе на світі! Я поклоняюсь йому і поклонятимусь!
3-й ведучий. ( Слайд № 4 )
 У 20-х роках двічі хотіла вступити до художньо-керамічного технікуму в Миргороді та до Київського театрального технікуму, але не мала атестата про середню освіту. Отож мусила всього досягати самотужки. І вона накинулася на малювання ще з більшою пристрастю. Вчителем для неї стала жива природа. У 1934 році Катря Білокур створює «Берізку»- одну з трьох картин, що принесли їй всесвітню популярність. Через рік народжуються «Квіти за тином»- інший прославлений шедевр.
5-й ведучий. ( Слайд № 5 )
У ботанічній подібності її квітів і рослин, фруктів, овочів, злаків, дарів рідної Богданівки угадується мрія про ідеал. Глядачі ніби повертаються обличчям до справжньої краси – краси величної, не спохмуреної буднями. Не дивує також, що квіти городні, польові, берегові, гайові, лісові,різночасні за порою цвітіння опиняються в її композиціях раптом поряд то у вінку чи букеті, то на столі, то в якомусь неозначеному просторі.
6-й ведучий. Настає 1939 рік. Катерині Білокур 39 років. За сільськими уявленнями, вона вже стара, і до того ж дивачка, що усе квіточки малює. Якось до неї посватався красень із сусіднього села Журавки. Та коли він мав ось-ось зайти до хати , її осяяла думка : «Поїду на могилу Тараса Шевченка, в нього попитаю ради-розради». І, похапцем зібравшись, поїхала в Канів.
Дівчина в образі К.Білокур. ( Слайд № 6 ). Був понеділок і був будень. На могилі не було нікого. І мені така вже воля була – скільки хотіла, скільки й плакала! Так, як живому, Шевченку розказувала, як я хочу стати художником, але на цих доріженьках як не терен, то колючки, то камінці гострі. Ой, як би ви, Тарасе Григоровичу, живі були-то,     може б, ви і допомогли мені стати художником. А ті люди, серед яких я живу, не розуміють мене, і я між ними як чужа…
7-й ведучий. ( Слайд № 7 ).
 Оттак і вік звікувала самотою. ЇЇ дітьми стали квіти. Але, здається, саме в 1939 році часи випробувань для неї минають. Втрутився випадок або доля, коли почула по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була?» у виконанні прославленої Оксани Петрусенко.
Звучить аудіозапис пісні «Чи я в лузі не калина була?» у виконанні  Оксани Петрусенко.
4-й ведучий. Чи то пісня, чи то голос, а може і те, і інше так вразили Катерину, що вона всю ніч просиділа над листом – і вранці відправила його за досить незвичною адресою : «Київ, Академічний театр, Оксані Петрусенко». І, хоч на конверті не було точної адреси, лист дістався Оксани Петрусенко. Вражена драмою, яку описала в листі Катерина, вона все зробила, щоб у Полтаві зацікавилися художницею.
( Слайд № 8 ).
2-й ведучий. ( Слайд № 9 ).
Вже у другій половині 1940 р. в Полтаві було влаштовано першу персональну виставку. Лише на сороковому році життя про Катерину Білокур заговорили як про самобутню мистецьку особистість. Але чорним круком прилетіла в українську землю велика трагедія – війна. ( Слайд № 10 ). За свідченням самої художниці у полум’ї війни загинуло 11 картин, згоріли разом з Полтавським музеєм.
7-й ведучий. ( Слайд № 11 ). У роки окупації Катерина майже не малювала. Та все ж у 1942-1943-му створює одну з кращих композицій « Квіти на блакитному тлі », яку дарує Київському музею Тараса Шевченка. ( Слайд № 12 ). Після визволення села від фашистів Катерина Білокур створює найкращі свої твори – «Буйна», «Декоративні квіти» ( 1945 ), «Привіт урожаю» ( 1946 ).
1-й ведучий.  ( Слайд № 13 ).
Однією з найяскравіших за своєю емоційною силою впливу і найвідоміших є картина «Цар колос». Усе в композиції підпорядковане розкриттю тематичного вузла твору – життєдайній силі хліба, колосу. Картина одразу стала знаменитою та, на жаль, не збереглася, не дійшла до наших днів. У 1957 році на виставці в Парижі картину було викрадено. Розуміючи значення цього твору, художниця зробила варіанти картини.
5-й ведучий. ( Слайд № 14 )
 П’ятдесяті роки становлять вершину творчості художниці. У 1954 році в Парижі на міжнародній виставці демонструються її картини, які високо оцінив Пабло Пікассо. Весь світ облетіли його слова : «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності , то змусили б заговорити про неї на цілий світ!». Через два роки Катерині Білокур присвоєно було звання народної художниці України.
Дівчина в образі К.Білокур. ( Слайди № 15 – 22 ).
 "Діти Катерини Білокур"
Богданівка – не Богом дане,
Не чортом прокляте село,
А та земля, де на світанні
Найбільше квітів розцвіло.
І гомонять вони, як люди,
І мова їхня – голосна.
Таких квіток ніде не буде,
Хіба що вицвітуть у снах.
Такі – не хиляться, не в’януть,
Таких морози не приб’ють.
І навіть росами тумани
Перед світанком не заллють.
На них немає ні пилинки.
Це їх не можна не любить
Це їх самотня добра жінка
Колись навчила говорить.
Усі вони у світ широкий
Зітхають крильцями бджоли.
Лиш чорнобривчик кароокий
Ще не говорить, бо малий.
Але і він - уже сміється,
І тулить личко до листа,
І сам собі таким здається,
Як хтіли пензель і рука.
Його сестра, струнка жоржинка,
Усім розказує про те,
Що мама їхня – Катерина,
Що серце в неї – золоте.
В родинній злагоді – довірі,
Чи тепле літо, чи зима
Гуляють квіти на подвір’ї,
А хтось казав – «дітей нема»
А то збираються, ідуть,
Щоб дивувать красою світ.
А їх очікують сусіди
Та бур’янець коло воріт.
Вони вертаються, бо знають:
Яким не був би інший світ,
А квітка мальви спочиває,
Коли схиляється на пліт.
            Ганна Чубач
8-й ведучий. ( Слайд № 23 ).
Певно, відчуття наближення неминучого кінця навіяло мінорний настрій у картині «Осінь» ( 1960 ). Катерина Василівна немовби прощається з природою, усім прекрасним, чим наповнена була її душа. Ідея картини близька і споріднена з почуванням авторки тої пори. 9 червня 1961 року талановитої художниці не стало. Вона померла на 61-му році життя в розквіті творчих планів і задумів.
6-й ведучий. ( Слайд № 24 – 27 ).
 На обласних, міжнародних виставках біля її полотен завжди людно, подив, захват, зачарування. А в рідному селі вона працювала взимку в хаті, де від холоду вода у відрі замерзала…І ґрунтованого полотна, і необхідних фарб постійно бракувало…Але, долаючи морок життя, нестатки, вона писала дивовижні картини, якими зачудовується світ! В Полтавській галереї мистецтв є чотири картини художниці : «Квіти в тумані» ( 1940 ), «Квіти увечері» ( 1942 ), «Півонії» ( 1946 ), «Пшениця, квіти, виноград» ( 1950-1954 ).
Дівчина в образі К.Білокур. ( Слайд № 28 ).
 На довгу згадку ці квіти посилаю тому, кого не бачила, тому, кого не знаю…Важко мені лежати в землі, якщо хтось, хто буде жити після мене, не згадає мою добру роботу добрим словом.
8-й ведучий.
"Квіти мають душу".
Відверто сказати мушу
Я впевнився в цьому не раз:
Всі квіточки мають душу,
За рідних вважають нас.
Кохати вони уміють
Сильніше за нас, брати.
Повірте, вони не посміють
До хати ганьбу внести.
Вони захищають садибу
Від недругів, зла, невзгод.
Хто любить це Боже диво,
Той любить життя й народ.
Дарують ласкаво й щиро
Від недугів ліки вони.
Життя наше роблять щасливим
Ці діточки сонця й весни.
Всі квіти - буття окраса,
Посланці далеких світил.
Вони із прадавнього часу
Нам зводять до них мости.
5-й ведучий. ( Слайд № 29 ).
 Велика посмертна слава прийшла згодом. Прийшов час на пошанування : картини художниці експонуються в музеях України; постали три пам’ятники на її рідній землі; відкрито в Яготині картинну галерею, де експонуються її роботи і твори українських художників, присвячені її пам’яті; в Києві з»явилася вулиця Катерини Білокур; видано альбоми, книги, мистецтвознавчі дослідження; створено науково-документальні та художні фільми; засновано премію імені Катерини Білокур.
6-й ведучий. ( Слайд № 30 ).
 У селі Богданівка, на площі перед школою стоїть гранітний пам’ятник. Біля підніжжя його завжди квіти, які так любила і так поетично оспівувала в своїх творах художниця.
( Слайд № 31 ).

Категорія: Вчителям | Додав: Методист | Теги: методична робота
Переглядів: 314 | Завантажень: 116
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Сьогодні
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Прогноз погоди
Подвійний клік на інформері - детальний прогноз на кілька днів

Block title
Block content

Block title
Block content

Статистика сайту
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Чутівський райметодкабінет © 2017