Єдина Країна! Единая Страна!
Чутівський районний методичний кабінет Субота, 24.06.2017, 15:03
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту

Категорії розділу
Поради [5]
Рекомендації [4]
Заходи [1]

Пошук

Форма входу

Опитування
Хто Ви, наш відвідувач?
Всього відповідей: 159

Новини Педпреса

Головна » Файли » Сторінка психолога » Поради

Секти
16.11.2012, 13:34
Демократичні перетворення в Україні відкрили широкі можливості для релігійних організацій. Звичним стало проведення різноманітних релігійних конференцій, семінарів за участю іноземних священнослужителів, проповідників тощо. Згідно зі статтею 35 Конституції України, «кожен має право на свободу світогляду і віросповідання», тому неприпустимими є будь-які обмеження прав на свободу совісті педагогічних працівників чи учнів через їхні релігійні погляди з боку адміністрацій навчальних закладів та керівників освітніх закладів. 
Необхідно дотримуватися чинного законодавства, яке регламентує стосунки освіти й церкви:
• статті 35 Конституції України: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова»;
• статті 9 Закону України «Про освіту»: «Заклади освіти в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім закладів освіти, заснованих релігійними організаціями»;
• статті 17 Закону України «Про загальну середню освіту», п.2: «У загальноосвітніх навчальних закладах забороняється утворення і діяльність організаційних структур… релігійних організацій… Примусове залучення учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів до вступу в будь-які об’єднання громадян, релігійних організацій…забороняється»;
• статті 56 Закону України «Про освіту», яка визначає обов’язком педагогічних працівників «захищати дітей. Молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства…».
Контроль за дотриманням зазначених нормативно-правових положень покладено на керівників установ освіти, навчальних закладів, які несуть персональну відповідальність у разі їх порушень.
Щоб захистити дітей і підлітків від психологічного насильства та залучення їх до релігійних сект, педагогічним працівникам необхідно володіти певним обсягом інформації щодо змісту та методів діяльності релігійних організацій харизматичного спрямування, а саме: 1. Що являє собою релігійна організація харизматичного спрямування? 2. Як вербуються та «обробляються» нові члени релігійних громад? 3. Що відбувається з людиною, яка потрапляє до секти? 4. Як вивести людину із секти та повернути до нормального життя? 5. Які підлітки становлять «групу ризику» щодо залучення до релігійних організацій?
Що являє собою релігійна організація харизматичного спрямування?
Віровчення харизматичних церков переважно має загально християнський характер, базується на Біблії як основному віро сповідальному джерелі. Характерним для харизма тиків є критика ортодоксального християнства, відхід від первісних традицій, проголошення своєї церкви месіанським рухом у спасінні Христової віри, відокремлення від традиційних релігійних конфесій. Харизма тики (від слова «харизма» - благодать, божий дар, особлива сила, дарована Святим Духом) вірять в отримання благодаті в цьому житті через безпосереднє спілкування з богом. Особлива роль відводиться проповідникам, які ведуть місійну роботу і є керівниками церкви. Керівник церкви вважається посланцем Бога, особою, що наближена за своїм значенням до Ісуса Христа. Значна частина керівників релігійних організацій харизматичного спрямування – іноземці, які порушують закон найбільше, зокрема статті 24 Закону України про совість та релігійні організації.
Такі ознаки харизматичних організацій, як «безтурботний оптимізм», «бунтівна позиція», на противагу традиційним поглядам («дух свободи»,«любов до ближнього»), неординарність та харизматичність проповідника є найпривабливішими, особливо для підлітків з їхнім максималізмом, емансипацією, пошуком авторитетів для наслідування.
Привабливою є і форма богослужіння харизматичних церков, яка схожа на масове релігійне шоу за американським зразком. Часом такі шоу можна трактувати як сеанси масового гіпнозу, які призводять до істерії, втрати самоконтролю, що негативно впливає на психічне здоров’я людини. Особливо небезпечним це є для молодих людей, у яких психіка ще остаточно не сформована.
Існує чимала кількість релігійних організацій, які належать до тоталітарних сект або деструктивних культів. Спільним для них є таке:
- жорстока внутрішня організація, залежність віруючих від лідера, неухильне виконання його настанов, контроль за поведінкою та місцезнаходженням членів секти (організації), контроль за виконанням ритуалів членами громади;
- приховування головних завдань (правду знає тільки вузьке коло, ознайомлення зі справжніми планами організації відбувається поступово, з просуванням ієрархічною драбиною);
- протиставлення членів церкви рідним і близьким;
- обов’язкове відрахування на потребу церкви десятини від прибутку кожного члена громади, заохочення до пожертв для церкви у вигляді матеріальних цінностей.
Тобто більшість таких організацій має меркантильні інтереси: збагачення еліти за рахунок експлуатації членів організації та захоплення влади.
Як правило, харизматичні церкви не мають власних культових споруд і не порушують питання про їхнє будівництво. Маючи значні фінансові можливості, вони орендують для богослужінь великі приміщення, що переважно належать органам культури, освіти тощо. Основний наголос робиться на створенні широкої мережі домашніх церков.
Як вербуються нові члени релігійних громад?
Членів громади вербують шляхом психологічного пресингу із застосуванням гнучких форм роботи з окремими групами населення. Особлива увага приділяється залученню до церкви тих, хто має широкі соціальні контакти й може вести активну пропагандистську роботу (лікарі, вчителі, медсестри та інші).
«Обробка» відбувається таким чином. По-перше, - це приховування або перекручення інформації щодо головних завдань організації. По-друге, - психологічне програмування. З цією метою використовується метод «контролю свідомістю»:
- Спочатку новачок потрапляє під груповий тиск і так зване «бомбування любов’ю». йому повторюють, що Бог його любить, що він обраний для якоїсь високої місії, що світ потопає у гріхах і тільки в цій «сім’ї» люди вміють любити один одного. Проводяться групові співи, ігри, подібні до дитячих, яким притаманні обійми, доторки тощо. Внаслідок такої «обробки» в людини зникають сумніви та виникає потреба увійти в цю «сім’ю».
- «Сім’я» відокремлена від навколишнього світу. Ця ізоляція відбиває в сектанта бажання зіставляти слова «вчителя» з реальністю.
- Використовуються техніки, які зупиняють мислення. Монотонний спів та повторювані одноманітні дії вводять людину в стан підвищеної навіюваності.
- Під приводом близькості з «сім’єю» новачка примушують зізнатися у скоєних «гріхах». Мета – викликати страх та відчуття провини, зробити його емоційно вразливим. Для цього використовують явні або приховані погрози, а також чергують покарання та винагороди.
- Схвалюється відмова від сну під виглядом духовних вправ.
- Недостатнє харчування трактується як «дієта» для досягнення високої духовності або як частина ритуалів.
- Новачка не залишають на одинці, щоб він не мав часу на роздуми.
Навпаки, максимально навантажують усі його канали сприйняття, насамперед слух, зір та дотик. Внаслідок цього за короткий час його цінності змінюються на нові.
Що відбувається з людиною, яка потрапляє до секти?
Після тривалого перебування в секті з людиною відбувається таке: з погляду сектанта він бачить божественне світло, пізнає істину; з погляду медицини в людини розвиваються нові психічні якості, новоутворення, які в міжнародній класифікації захворювань називаються «залежний розлад особистості» (перекладання на інших права приймати рішення, підпорядкування своїх потреб потребам інших людей, страх самотності). Тобто, людина впадає в дитинство. Більше того, вона повинна цілковито відмовитися від власної індивідуальності, від свого «Я» на користь інтересів секти.
Як вивести людину із секти?
Ця проблема є основною. Людина йде до секти добровільно – покинути свою нову «сім’ю» вона не має намірів. По-перше, тому що там «добре», по-друге, тому що «сім’я» веде активну боротьбу за кожного члена у випадках, коли родичі намагаються його врятувати.
Для повернення людей із деструктивних культів можуть використовуватися два способи. Перший – де програмування. Він полягає в тому, що людину насильно забирають із секти, зачиняють у чотирьох стінах і розказують страшну правду, яку їй зовсім не хочеться слухати: як їй «промили мізки», про те, хто такий насправді «вчитель», тощо. Цей метод досить жорсткий, але ефективний.
Другий спосіб гуманніший. Він називається «консультування щодо виходу». Для допомоги родичі запрошують психологів, і вони за згодою сектанта розказують йому всю правду, яку від нього приховувало керівництво секти. Після цього людина сама робить вибір – або повернутися до секти, або ні.
Які підлітки становлять «групу ризику» щодо залучення до релігійних організацій деструктивного спрямування?
Найуразливішими та найменш захищеними від різних соціальних впливів є підлітки. Це зумовлено специфікою даного вікового етапу розвитку людини, на якому відбувається перехід від світу дитинства до світу дорослих, набуття власної ідентичності через формування нового ставлення до світу й до себе, пошук та визначення майбутньої життєвої перспективи. Відповідно до того, успішно чи не успішно розв’язуються ці проблеми, підлітків умовно можна поділити на дві групи: «психологічно благополучні» і «з проблемами розвитку». Підлітки «групи ризику» мають психологічну схильність до різних форм залежної поведінки, таких як: вживання психоактивних речовин (алкоголю, наркотиків, медичних препаратів), комп’ютероманія, телеманія, віктимна поведінка (відчуття себе жертвою), відгородженість від людей або надмірне спілкування, «комплекс неповноцінності», «філософська інтоксикація», схильність до фантазій тощо.
У широкому розумінні залежність визначається як хворобливий поведінковий стереотип, що містить елемент примусовості й не може бути усунутий людиною самостійно. Він пов'язаний із неможливістю віднайти безпеку, самоцінність і особистісну своєрідність. Це залежність від людей, речей і хімічних препаратів, зовнішніх стосовно людини, які вона застосовує, щоб не відчувати психічного чи фізичного болю. Людина, що їх застосовує, через сформовану невротичну структуру не має інших виборів реагування на стресові фактори й не усвідомлює себе як активного творця власного життя. Тобто має утруднення у сфері контролю.
Залежність є базисною характеристикою адитивної особистості, поведінка якої визначається відхилом від реальності, нездатністю виявляти відповідальність. Вона спрямована на пошук емоційних над можливих переживань.
Для того, щоб віднести людину до залежного типу, необхідно виявити наявність п’ятьох факторів, із дев’яти за такою діагностичною схемою:
1) нездатність приймати рішення без порад інших людей;
2) готовність дозволяти іншим приймати важливі для себе рішення
Шаповаленко Ю.О., методист РМК
Категорія: Поради | Додав: Методист | Теги: робота психолога, методична робота
Переглядів: 659 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Сьогодні
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Прогноз погоди
Подвійний клік на інформері - детальний прогноз на кілька днів

Block title
Block content

Block title
Block content

Статистика сайту
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Чутівський райметодкабінет © 2017